26 червня  – День кримськотатарського прапора. 

   В нашій бібліотеці відбувся відеоперегляд "Прапор - символ нескореного народу, його історії, гідності та боротьби"

  Це неофіційне свято, що відзначається за рішенням органів самоврядування кримськотатарського народу з 2010 року, символізує єдність, наступність поколінь кримських татар та їхню боротьбу за свободу і право на самовизначення.

                                                                                                   

   Прапор кримських татар є національною символікою. Це полотно небесного (блакитного) кольору, у лівому верхньому куті із золотим знаком влади – тамгою. Колір  позначає чисте небо, мир, а однотонне тло – єдність народу. 
Кримськотатарський народ є найбільшим корінним народом Криму і Української держави загалом, оскільки сформувався на території, яка сьогодні перебуває у міжнародно визнаних кордонах України, і не має державності поза її межами. 

Тарак-тамга (крим. taraq tamğa, укр. герб-гребінь) – родовий знак правлячої династії Кримського ханства Ґереїв (Ґіреїв) і національний герб кримськотатарського народу у ХХ і ХХІ століттях. У часи Кримського ханства зображувався на печатках та монетах. Вже перший хан династії Хаджи Ґерей використовував тарак-тамгу. 

Мави Кок-байрак (укр. блакитний прапор) – національний прапор кримськотатарського народу.  Мави Кок – блакитний колір у тюркських народів – синонім чистоти і свободи. Він асоціюється з небом і морем. А також є одним із символів стародавнього тюркського вірування – тенгріанства.

Кримське ханство з’явилося на карті Східної Європи у 1441 році, виокремившись із Золотої Орди і ставши її спадкоємцем. Згодом стало васалом Османської імперії, на початку ХVІ століття наростило силу та почало здійснювати масштабні воєнні кампанії. Воєнні підрозділи мали свої знамена, які відрізнялися формою та кольором. Показово, що таких прапорів блакитного кольору майже не зустрічається. Можливо тому, що цей колір вважався священним і не призначався для війни.

Кримські татари втратили державність у 1783 році, коли територія Кримського ханства була анексована Російською імперією. Національне відродження кримськотатарського народу розпочалося після Лютневої революції 1917 року. Як і на материковій частині України, активізація національного життя в Криму відбувалася під гаслами демократії та самовизначення. Кримськотатарські суспільно-політичні сили та органи національного самоврядування почали використовувати блакитний прапор як національний. У грудні 1917 року перший  Курултай кримських татар, що зібрався у Бахчисараї, проходив під блакитним стягом. Хоча в цей час у національній конституції– Кримськотатарських основних законах  (ухвалені 26 грудня 1917 р.) – його статус формально визначено не було. «У ханському палаці, в урочистій обстановці 9 грудня 1917 року відбулося відкриття національних установчих зборів, – зазначає дослідник Андрій Іванець у книзі «Перший Курултай», – Кримськотатарські солдати та учні медресе і мектебів утворили живий ланцюг, за яким стояв кількатисячний натовп, очікуючи прибуття делегатів. Над входом у палац майоріли блакитний і червоний прапори». 
На початку 1919 року кримськотатарське Парламентське бюро затвердило «Положення про культурно-національну автономію мусульман Криму». Саме в цьому документі національним гербом визнавали зображення тарак-тамги, а прапором – полотнище сіро-блакитного кольору із зображенням національного гербу у верхньому куті біля древка. Це перше документальне свідчення про статус національного герба і прапора кримських татар у їхньому сучасному вигляді.

Після встановлення комуністичного режиму в Криму національний прапор вимушено перестали використовувати на публічних заходах.

Другий Курултай кримськотатарського народу, який проходив у Сімферополі,  30 червня 1991 року ухвалив постанову «Про національний прапор і національний гімн кримськотатарського народу», якою відновив блакитний стяг із золотою тамгою у верхньому лівому куті в якості національного прапора. Його пропорції у  співвідношенні ширини до довжини складають 1:2. 

Нині цей стяг є символом боротьби за права корінного народу Криму, символом звільнення півострова від російської окупації та одним із символів відновлення територіальної цілісності України.

 У Куяльницькому опорному закладі освіти відбулася важлива подія – відкриття меморіальної дошки загиблому воїну ОЛЕГУ ІВАНОВИЧУ ЧЕРНІЮ, випускнику школи, який віддав своє життя за незалежність та свободу України.

На урочистому мітингу виступили учні школи з віршами, присвяченими Україні та героїзму її захисників. Їхні слова глибоко зворушили всіх присутніх, адже кожен рядок був сповнений любові до рідної землі та вдячності тим, хто боронить її свободу.

Зі словами вдячності та шани до героя і його родини звернувся Куяльницький сільський голова Сергій Паламарчук, наголосивши:

«Ми маємо завжди пам’ятати тих, хто віддав своє життя за нашу свободу. Олег Черній – приклад мужності та самопожертви. Його ім’я назавжди залишиться в історії нашої громади, а пам’ять про нього житиме в серцях майбутніх поколінь. Наш обов’язок – берегти цю пам’ять і передавати її дітям, щоб вони знали, якою ціною здобувається незалежність».

На заході були присутні військові, представники Куяльницької сільської ради, керівництво школи та громадськість села Куяльник.

Меморіальну дошку урочисто відкрили дружина загиблого – Наталя, син Володимир та мати Валентина Василівна. Присутні поклали квіти, вшановуючи пам’ять Олега Чернія та всіх героїв, які віддали життя за свободу України. Учасники церемонії схилили голови у хвилині мовчання, віддаючи шану загиблим.

Черній Олег Іванович народився 26 квітня 1979 року в селі Куяльник, де й прожив усе своє життя.

У 1985 році розпочав навчання в Куяльницькій школі, де проявив себе як старанний та добросовісний учень. Після закінчення школи у 1993 році вступив до Петрівського державного аграрного технікуму, який успішно закінчив у 1998 році.

Після навчання працював у Куяльницькій сільській раді, проте вже тоді твердо знав, що своє життя присвятить захисту Батьківщини. У травні 1999 року остаточно прийняв рішення служити Україні та проходив строкову службу у місті Мелітополь у військовій частині Аеромобільних військ.

Саме в Мелітополі зустрів свою майбутню дружину Наталю, з якою одружився у 2003 році. У щасливому шлюбі народилися діти: донька Вікторія (2005 рік) та син Володимир (2011 рік).

У 2016 році за власним бажанням брав участь у проведенні Антитерористичної операції на Сході України, отримав статус учасника бойових дій та ветерана війни.

На жаль, клята війна забирає найкращих синів України. Черній Олег Іванович віддав своє життя за свободу нашої держави 24 лютого 2022 року під час ракетного удару по військовій частині А0173.

Добра і світла пам’ять про Олега Чернія та вдячність за його подвиг назавжди залишаться у наших серцях. Він назавжди залишиться прикладом хоробрості та стійкості для майбутніх поколінь.

Вічна йому пам’ять! Герої не вмирають!

 

 Книжкове свято з присмаком вишні пройшло на теренах Куяльницької громади.

До села Бочманівка на «Свято Української книги» з’їхалось чимало гостей з різних куточків нашої країни: відомі і маловідомі книжкові видавництва, автори з регаліями «Золоте перо"

і починаючі, у яких на книжковому форумі відбувся дебют, творці детективів, пригод, психологічних романів, воєнних мемуарів, поети і журналісти.

Гостей зустрічали славетні народні колективи, серед яких відомий вже за межами Одещини хор «Бірзуляни», чоловічий колектив «Стожари», щемливий «Мелодія душі» та інші творчі колективи.

          З 25 по 31 травня в Україні проходить Національний тиждень безбар’єрності. 27 травня в нашій бібліотеці пройшла віртуальна година "Шість правил безбар'єрного спілкування"

           28 травня нашу бібліотеку відвідав 3 клас. Вони ознайомилися з книжками та іграми, що є в нашій бібліотеці. Весело провели час та взяли книжки додому.

 

                     А над світом вишиванка цвіте.

          У 2026 році День вишиванки відзначається 21 травня. Це свято не має фіксованої дати і щороку припадає на третій четвер травня. Головна мета свята — зберегти та популяризувати українські національні традиції. Цьогоріч в Україні до Всесвітнього дня вишиванки започатковують нову щорічну акцію «Вишита стрічка пам'яті» на честь полеглих захисників України. У чому полягає її ідея? Щоб ми пам’ятали, якою ціною ми маємо можливість День вишиванки відзначати.