Квітне мова наша рідна

 Мені вночі при світлі люстри

Приснилась дивна дивина,

Що діти, знайдені в капусті,-

Це діти дядька Качана.

Отож, скажу не для реклами,

Усі ми родичі із вами.

Якщо, можливо, не по крові, 

То по співучій нашій мові.

(А.Качан)

          Сьогодні, 22.02 до Міжнародного дня мови ми прийняли запрошення від Національної бібліотеки для дітей на онлайн зустріч з письменником Анатолієм Качаном "Невимушені уроки з ігрової та етнопоезії".

Знайомство розпочалося об 11.00. Це друга цікава онлайн-zoom зустріч.

Качан Анатолій Леонтійович народився 16 січня 1942 року в селі Гур`ївка Новоодеського району Миколаївської обл.

Середню освіту здобув у с.Засілля Вітовського району Миколаївської області.
1960-1965 — навчався на факультеті української філології Одеського державного університету ім. І.І. Мечнікова.
Після закінчення університету вчителював у придунайському містечку Вилкове, був військовослужбовцем у Криму , кореспондентом молодіжної газети, редактором видавництва «Маяк» в Одесі.
З  1971 року живе в Києві.

Онлайн зустріч:

присвячена українській мові

також ми ознайомились з останніми збірками  Анатолія Леонтійовича.

Задавали цікаві питання.

 

 Було дуже цікаво.

В бібліотеці до Міжнародного дня рідної мови організовано  невеличку виставку "Квітне мова наша рідна"

На крилах Лесиних пісень

                                                

25 лютого  1987 року народилася наша видатна українська талановита письменниця Леся Українка (Лариса Петрівна Косач - Квітка). 

В цей день 2021 року ми відмічаємо 150 років з дня її народження . 

Тому з 18 лютого, в бібліотеці села Куяльник, буде відкрита для всі бажаючих книжкова виставка "На крилах Лесиних пісень".

Завдяки творчості Лесі Українки українська література зайняла одну з найвищих позицій у світовій культурі, а про українців і Україну заговорили у всьому світі.

З-під її пера вийшли блискучі твори епічного характеру, приголомшливі драматичні творіння, яскраві прозові роботи, публіцистика і поезія.

Основними джерелами творчості стали власні переживання.

Леся Українка стала найбільшим збирачем українського фольклору.

"Лісова пісня" - віршована п'єса в трьох діях написана в 1911 році у місті Кутаїсі. Твір є одним з перших прообразів фентезі в українській літературі.

Читання творів Лесі Українки нашими читачами:

 

 

 

 

Афганське ехо

     Щорічно 15 лютого в Україні відзначають День вшанування учасників бойових дій на території інших держав. Офіційно дата була встановлена в Україні 11 лютого 2004 року указом Президента України на заміну радянському Дню пам’яті воїнів-інтернаціоналістів.

 15 лютого 1989 року останній радянський солдат залишив афганську землю — війна була програна. Про це повідомляє служба зв’язків з громадськістю Командування об’єднаних сил ЗС України.
Згідно зі статистикою, в Афганістані загинули 4 тисячі українців. 72 українських воїни зникли безвісти. 
Більше 8 тисяч українців отримали поранення, 6 тисяч залишилися інвалідами. 
Крім афганців, цього дня вшановують і інших військових, які брали участь у різних війнах в часи СРСР та незалежної України.
У цей скорботний день Україна схиляє голову перед своїми синами, що воювали та загинули в 16-ти країнах світу.
 В цей день в бібліотеці відкрита виставка-нагадування "Афганістан - ти серця мого біль".

Всі хто завітав до нас в цей день ознайомились з літературою яка знайомить нас з війною в Афганістані.

Сутінкова вечірка "Крижане серце".

 12.02.2021 ми прийняли участь у закритій онлайн сутінковій вечірці "Крижане серце"

яку організувала Національна бібліотека України для дітей.

Під час вечірки нам показали веселу сценку з мультика, а потім малювали смішного оленя Svena

Далі ми відповідали на 16 цікавих запитань.

 

І навіть прийняли участь в онлайн танцях.

Всі наші учасники-читачі залишилися задоволеними.

 Дякуємо колективу бібліотеки  за цікаво проведений час. 

 

Незалежність духу В. Підмогильного

 

                                       Валер’ян Підмогильний (1901 – 1937)

       Валер'ян Підмогильний український письменник, один з найвідоміших представників Розстріляного Відродження. Народився 2 лютого 1901 року в селі Чаплі. Сім'я Підмогильного була досить бідною, але хотіла, щоб діти здобули освіту. Валер'ян ходив у церковну школу, а пізніше в Катеринославське  училище. 

    Згодом письменник вивчав математику і юриспруденцію в університеті, проте так і не отримав вищу освіту. Підмогильний заробляв собі на життя викладанням і роботою у видавництвах. Величезний вплив на автора зробило знайомство з Петром Єфремовим, братом відомого критика і політичного діяча Сергія Єфремова. Саме він написав першу серйозну рецензію, присвячену творчості Підмогильного. У 1921 році він переїхав до Києва. 

Він вивчав іноземні мови й переклав на українську твори Дені Дідро, Клода Гельвеція, Оноре де Бальзака, Анатоля Франса.

 

 Був одним із організаторів літературного угруповання «Ланка», яке 1926-го переіменоване в «Марс». Сюди входили талановиті письменники Борис Антоненко-Давидович, Григорій Косинка, Тодось Осьмачка, Євген Плужник, Дмитро Фальківський.

 

   Члени літературного об'єднання «Ланка». Зліва направо: Борис Антоненко-Давидович, Григорій Косинка, Марія Галич, Євген Плужник, Валер'ян Підмогильний, Тодось Осьмачка. 1925. Фото:  upload.wikimedia.org.

Потужна літературна та видавнича діяльність сприяли популярності та авторитету Валер’яна Підмогильного. 8 грудня 1934-го НКВДисти заарештували письменника за начебто «участь у терористичній організації, яка мала на меті  терор проти керівників партії».

 

Слідство сфабрикувало приналежність до «організації» Євгена Плужника, Миколу Куліша, Валер’яна Поліщука, Григорія Епіка, Миколу Любченка (Кость Котко) –  загалом 18 людей. На допитах Підмогильний не визнавав себе винним.

 

Виїзною сесією Військової колегії Верховного Суду СРСР у березні 1935-го його засудили на десять років позбавлення волі. Покарання відбував у Соловецькому таборі особливого призначення, продовжував писати. 3 листопада 1937-го Валер’яна Підмогильного разом з понад тисячею інших українських політичних в’язнів розстріляли в урочищі Сандармох.

 

Так радянська влада відсвяткувала 20-річчя Жовтневого перевороту.  
   В бібліотеці є в наявності декілька творів Валер'яна Підмогильного:

 

Крути 1918

Україна 29 січня вшановує пам'ять Героїв битви під Крутами.

        Як відомо, наприкінці грудня 1917 року уряд радянської Росії розпочав відкриту агресію проти Української Народної Республіки. Більшовиків надзвичайно дратувало проголошення Україною самостійності. Спочатку Москва створила окремий «український червоний уряд» зі столицею у Харкові, який фактично оголосив війну незалежній частині держави, а потім двинула і війська – балтійських матросів, червоноармійців-головорізів з Москви, Пітера, Пскова, Смоленська тощо. Подавалося це як «громадянська війна».

       Бій під Крутими відбувся 29 січня 1918 року між Ніжином і Бахмачем на Чернігівщині, за 130 кілометрів на північний схід від Києва під час наступу на Київ військ більшовицької Росії під проводом полковника Михайла Муравйова. З кінця грудня 1917 року загін Першої Київської юнацької школи ім. Б. Хмельницького під командою сотника Гончаренка обороняв станцію Бахмач, важливий залізничний вузол на кордоні УНР і РСФРР. 27 січня 1918 до них надійшло підкріплення з Києва – 1-ша сотня новоствореного студентського куреня, складена з добровольців – студентів Українського народного університету, київського Університету Святого Володимира (нині ім. Шевченка), гімназистів старших класів українських гімназій на чолі з сотником Омельченком.

     Українські війська зайняли оборону біля станції Крути. Вранці 29 січня 1918 розпочався наступ на українські позиції 4-тисячного більшовицького загону петроградських і московських червоногвардійців. Українське військо, якому судилося вступити в криваву сутичку з цією ордою, налічувало близько 300 бійців Студентського куреню, 250 – Першої української військової школи та майже 40 гайдамаків – оце й усе.

        Бій тривав до вечора, було відбито кілька атак, бойові втрати складали до 300 убитих, поранених, полонених. Командир Аверкій Гончаренко віддав наказ відійти до ешелону, який чекав за 2 км. Відступаючи, частина студентської сотні потрапила в оточення, відчайдушно атакувала, але сили були нерівні. Одна чота (взвод) студентів у сутінках втратила орієнтир і вийшла на ст. Крути, уже зайняту червоноармійцями. 27 полонених юнаків (студентів і гімназистів) було розстріляно. Наймолодшим полеглим було по 16 років.

 

Голокост не виплакані сльози

     27 січня - Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту

                     27 січня 1945 року війська 1-го Українського фронту звільнили один із найбільших нацистських таборів смерті – Аушвіц-Біркенау на території сучасної Польщі.

Цей День проголошений резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 1 листопада 2005 року, співавторами якої виступили 100 держав, в пам’ять про жертв нацистського терору під час Другої світової війни, повідомляє.

 Україна на державному рівні приєдналася до відзначення цієї міжнародної дати у 2012 році (Постанова ВРУ від 5 липня 2011), хоч і була однією з шести країн-ініціаторів прийняття оонівського документа. 

Дата 27 січня обрана не випадково: саме цього дня 1945 року війська 1-го Українського фронту звільнили в’язнів найбільшого гітлерівського концтабору смерті Аушвіц-Біркенау неподалік польського Освенціма. 

Варто нагадати, що Голокост з давньогрецької перекладається як «всеспалення» й означає систематичне переслідування і знищення (геноцид) євреїв нацистською Німеччиною і колабораціоністами протягом 1933-1945 років. У ширшому розумінні, голокост – систематичне гоніння і знищення людей за ознакою їхньої расової, етнічної, національної приналежності, сексуальної орієнтації або генетичного типу як неповноцінних, шкідливих. 

Офіційно визнано, що до 6 мільйонів євреїв було вбито протягом Голокосту, з них від 2,2 до 2,5 мільйони на території колишнього Радянського Союзу, значною мірою в Україні.

 Як відомо, одразу після окупації України нацисти розгорнули широку мережу гетто (найбільшим було Львівське), а згодом почали масово розстрілювати єврейське населення. Одними з найбільших і найвідоміших були розстріли у Бабиному Яру в Києві, але знищення євреїв України було систематичними і повсюдними. 

Світова спільнота цього дня не тільки згадує жертв людиноненависницької політики, але й засвідчує прагнення до боротьби з антисемітизмом, расизмом та всіма іншими формами нетерпимості, які можуть призвести до цілеспрямованого насилля стосовно окремої групи людей.

 

В бібліотеці проведено виставку- ознайомлення "Голокост не виплакані сльози".

ЗНАЙТИ

• ЕКОНОМІКА
• ПОЛІТИКА
• CУСПІЛЬСТВО
• КУЛЬТУРА
• ЗДОРОВ'Я
• СПОРТ
• КРИМІНАЛ
• НАДЗВИЧАЙНІ ПОДІЇ
• ВІЙНА НА ДОНБАСІ
• ІСТОРІЯ
• СКАРБИ УКРАЇНИ
• НОВИНИ
• УКРАЇНА
• ЛЬВІВ
• ЄВРОПА
• СВІТ
• ВОЛИНЬ
• БЛОГИ
• СТАТТІ
• АНОНСИ
• АРХІВ
• АГЕНЦІЯ
• РЕКЛА