Бібліотек@ - вікно у світ

      30 вересня святкуємо день бібліотек

    Всеукраїнський день бібліотек  – це справжній день єдності бібліотекарів, читачів і всієї громадськості, які розуміють вагу і значення бібліотек в житті України.

Це свято, яке відзначають 30 вересня вже 26 років поспіль, не просто нагадує суспільству про важливість бібліотек, а також створює атмосферу підтримки для наших героїв-воїнів, колег і всіх українців, незалежно від їхнього місця перебування сьогодні – у бібліотеці чи в окопі.

Бібліотека тримає цінний зв'язок між минулим, сьогоденням і майбутнім. У бібліотеці гуртуються спільноти й зростають люди майбутнього, а бібліотекарі роблять усе можливе й неможливе, щоб це майбутнє в нас було.

Бібліотека – це й місце співпраці, де люди ростуть і розвиваються, стаючи громадянами майбутньої квітучої України. Адже лише зрілі особистості та суспільство можуть зрозуміти помилки минулого, подолати виклики війни та використати усі можливості для відновлення.

                          В нашій бібліотеці безкоштовний WI-FI

Діти після школи летять до бібліотеки. Щоб хутчіше сісти і пограти за соїми улюбленими місцями.

А коли приходять за книжками, знаходять багато цікавих  книг.

Беруть їх так багато, що важко потім нести додому.

Бібліотекар іноді ділиться пакетами для книг.

Навіть малеча, яка іноді відвідує нашу бібліотеку, бо ходить в дитячий садок залюбки грається іграшками, розглядає гарні і яскраві книжки.

Кожен день разом з бібліотекарем працюють в бібліотеці невтомні трудівниці.

Вони плетуть сітки для ЗСУ.

Також в бібліотеці проходять вчителі курси онлайн, роздруковуєм квитанції та робимо ксерокс.

Бібліотека завжди допоможе усім, хто потребує інформаційної допомоги!

Вас завжди чекають у нашому хабі!

   "Бабин Яр - трагедія століття" година спомин

Голокост – важка незагоєна рана в історії України в Другій світовій війні. Ця подія є однією з найтемніших сторінок історії України.

        

Бабин Яр – це не тільки трагедія минулої війни, це урок на майбутнє, який знову і знову нагадує, як важливо запобігати насильству та берегти мир. Наш обов’язок – пам’ятати про цю страшну трагедію.

«Історії властиве повторення, і в цьому є її трагедія». Сьогоднішній «рашистський» режим став достойним спадкоємцем нацистів Другої світової війни та катів радянського союзу.

01 березня 2022 року РФ нанесла ракетний удар по меморіалу Бабин Яр. Окрім руйнувань комплексу загинуло п’ятеро людей. Вони вбивають жертв вдруге… Проте, сьогоднішньому агресору не вдасться зруйнувати історичну пам’ять.

Схиляємо голови у скорботі за навіки полеглими.

 

  Сьогодні, 20 вересня, мільйони людей з різних куточків світу можуть долучитися до Всесвітнього дня прибирання, ось і ми вирішили приєднатися, та прибрати територію біля сільради.

Всесвітній день прибирання – це глобальна подія, що об’єднала навколо себе мешканців різних країн світу з метою прибирання планети від сміття. Мета акції – привернути увагу на проблему відходів, у тому числі сміття на воді.

Вперше Всесвітній день прибирання був проведений у 2018 році, тоді його учасникам вдалося зібрати більше 80 тисяч тонн сміття у різних країнах світу.

Гасло події в 2024 році – "Звільніть місце для життя". За інформацією організаторів, цього року до Всесвітнього дня прибирання приєднаються не менше 100 мільйонів людей з 197 країн світу.

 

   16 вересня до дня народження Коцюбинського Михайла Михайловича в бібліотеці пройшла літературна година "Український європеєць - Коцюбинський"

Михайло Михайлович Коцюбинський народився 17 вересня 1864р. в м. Вінниці в сім'ї дрібного урядовця. Дитинство та юність майбутнього письменника минули в містечках і селах Поділля, куди переводили батька по службі. Освіту здобував у Барській початковій школі (1875 — 1876) та Шаргородському духовному училищі (1876 — 1880).

Коцюбинський почав пробувати свої сили в літературі рано, брався за поезію, переклади, нариси, та швидко головним полем його письменницької діяльності, справжнім покликанням стає художня проза. З перших спроб Коцюбинського-прозаїка до нас дійшли оповідання "Андрій Соловійко, або Вченіє світ, а невченіє тьма" (1884), "21-го грудня, на введеніє" (1885), "Дядько та тітка" (1885).

Друкуватися Коцюбинський почав у 1890р. — львівський дитячий журнал "Дзвінок" опублікував його вірш "Наша хатка". В цьому ж році він побував у Львові, встановивши творчі контакти з місцевими літераторами та видавцями, зокрема Франком. Поїздка поклала початок постійному співробітництву Коцюбинського в західноукраїнських виданнях. На початку 1891р. він їде в с. Лопатинці на Вінниччині, де поєднує роботу домашнього вчителя в родині місцевого службовця з поглибленим вивченням життя села, народної мови, культури і розпочинає серйозну літературну працю. За один 1891 рік з-під його пера виходять оповідання "Харитя", "Ялинка", "П'ятизлотник", повість "На віру", віршована казка "Завидющий брат". Твори привернули увагу літературної громадськості, засвідчили, що в українську прозу прийшов талановитий художник.

На початку 90-х рр. частина молодої української інтелігенції, перейнятої ліберально-просвітительськими ідеями, утворює організацію "Братство тарасівців", з учасниками якої Коцюбинський деякий час підтримував зв'язок. Цей зв'язок відбився на його творчості. У казці "Хо" (1894) Коцюбинський підносить значення ліберально-просвітительської діяльності.

Роки перебування Коцюбинського на урядовій службі в Молдавії і Криму дали життєвий матеріал для його творів "Для загального добра" (1895), "Пе-коптьор" (1896), "Посол від чорного царя" (1897), "Відьма" (1898), "В путах шайтана" (1899), "Дорогою ціною" (1901), "На камені" (1902), "У грішний світ", "Під мінаретами" (1904). Одним із свідчень того, що Коцюбинський своїми творами молдавсько-кримського циклу виходив за межі локальних проблем, є те, що його повість "Для загального добра" була надрукована в перекладі російською мовою у журналі "Жизнь" (1899, кн. 12).

Важливим моментом світоглядно-художньої еволюції Коцюбинського було оповідання "Лялечка" (1901). У "Лялечці" Коцюбинський постає визначним майстром психологічного аналізу. Зосередження уваги на психологічних колізіях стає визначальною рисою творчості Коцюбинського.

Дещо окремо в доробку Коцюбинського стоять твори на теми з минулого українського народу — "На крилах пісні" (1895) і "Дорогою ціною" (1901). Їх єднає романтично-піднесена, героїчна тональність.

Новела "Цвіт яблуні" була в українській літературі новаторською за темою: порушувалась проблема ставлення письменника до дійсності, говорилося, що митець за будь-яких обставин не може забувати про свій громадянсько-професійний обов'язок, повинен боліти чужим горем, як власним.

До теми "Цвіту яблуні" Коцюбинський повертається ще не раз (цикл мініатюр "З глибини", поезія в прозі "Пам'ять душі", незавершений твір "Павутиння", новели "Intermezzo" і "Сон"). Виражене у цих творах ідейно-мистецьке кредо декларується й у листі-відозві М. Коцюбинського і М. Чернявського 1903р. до українських письменників. Наступний розвиток української літератури Коцюбинський бачив у розширенні її тематичних та ідейних обріїв, пошукові нових художніх форм.

У п'ятиліття перед революцією 1905 — 1907 рр. Коцюбинський написав і опублікував оповідання "Fata morgana" (Киевская старина, 1904), в якому вловив ті головні зрушення у свідомості селянства і нові тенденції в еволюції соціальної психології села, які на повну силу виявилися під час революції. Революція остаточно відкрила світові нове село, а Коцюбинський без будь-якого втручання в текст оповідання продовжив його як другу частину повісті. Друга частина повісті "Fata morgana" (опублікована в квітневому номері "Літературно-наукового вісника" за 1910р.) належить до найвизначніших творчих досягнень Коцюбинського, пов'язаних з подіями першої російської революції.

Провідним жанром малої прози Коцюбинського після 1901р. стає соціально-психологічна новела.

У 1906 — 1912 рр. крім другої частини "Fata morgana" М. Коцюбинський створює новели "Сміх", "Він іде" (1906), "Невідомий", "Intermezzo", "В дорозі" (1907), "Persona grata", "Як ми їздили до Криниці" (1908), "Дебют" (1909), "Сон", "Лист" (1911), "Подарунок на іменини", "Коні не винні", образки-етюди "Хвала життю!", "На острові" (1912), а також повість "Тіні забутих предків" (1911).

Під час поїздок на острів Капрі письменник часто зустрічався з Горьким, взимку 1911 — 1912 рр. навіть жив у нього і написав там "Коні не винні" та "Подарунок на іменини".

Художні нариси "Хвала життю!" й "На острові", написані влітку 1912р., — останні твори М. Коцюбинського. Пафосом торжества життя над смертю пройнятий нарис "Хвала життю!". Лейтмотивом нарису "На острові" також є ідея безперервності, вічності людського буття.

Коцюбинський побував у багатьох екзотичних місцях — у Криму, Бессарабії, на Гуцульщині та в Італії, його листи переповнені враженнями від природи цих країв. Коцюбинський вражав своїх сучасників знанням природничих наук. Він проникав у таємниці природи через наукову літературу і власні спостереження. Це допомагало йому глибше, по-філософськи сприймати навколишній світ, краще збагнути і точніше відтворити життя людини в органічному зв'язку з усім світом. Природа і людина зливаються у нього в одне ціле, стоять в одному поетично-філософському ряду.

Мовна практика Коцюбинського — один з яскравих прикладів широкого підходу до розвитку літературної мови. Не заперечуючи ваги різних стилів української літературної мови, слів-новотворів, оригінальних виразів, конструкцій, він головним джерелом збагачення мови літератури вважав загальнонародну розмову.

Творчість Коцюбинського служить художнім прикладом уже не одному поколінню українських письменників.

     Помер він 12 (25) квітня 1913 року. Поховали письменника на Болдиній горі у Чернігові, улюбленому місці його щоденних прогулянок.

           11 вересня виповнилося 90 років нашій шановній сільській вчительці української мови та літератури Марук Олександрі Юхимівні. ЇЇ мудрість та досвід накопичені за всі ці роки, надихають нас і залишаються в наших серцях. Олександра Юхимівна - справжній приклад відданості, любові до своєї справи і безмежного терпіння. ЇЇ уроки стали не тільки знаннями, а й важливими життєвими уроками для багатьох поколінь учнів нашого села. 

     Працівники громади, колишні учні із задоволенням привітали її з ювілеєм та побажали міцного здоров'я і довгих літ життя.

    5 вересня відбулась екскурсія до бібліотеки "Мандрівка книжковим містом". Діти ознайомилися з дитячими книжками і пограли в настільні та компьютерні ігри.