У довічному боргу наше покоління і перед
тими ветеранами війни, кому пощастило пройти через горнило битв і дожити до
світлого Дня Перемоги. Все менше їх залишається в життєвому строю. Даються
взнаки і опалена війною молодість, сирі окопи і бліндажі, голод і холод,
хвороби і рани. їхні груди вкриті медалями, на скронях - сивина. Але вони
пам'ятають ті страшні часи, хоч часто їм і не хочеться про них згадувати.
Ось і ми не залишились сторонні
навідали наших ветеранів які залишились в селі Куяльник це Моісеєнко Степан
Іванович - 19.03.1925р.н
Прокопишин Володимир Микитович -26.10.1926р.н.
Немає коментарів:
Дописати коментар